Фотографії прямо зі львівського театрального фесту «Драбина – 2006»
настроєм тих п’яти-шести днів театральної гіперактивності, яка має звичку
траплятись щороку на початку травня в тілі Львову.
Цікавих подій було багато, і надзвичайних
знайомств було не менше, і про це все можна довго розповідати, але я цього
не буду робити, тому що повністю занурений у свої відчуття від всього
того.
Відчуття спорідненості та злиття з містом
не залишало мене ні на хвилину. Це було одне з тих відчуттів, яке неможливо
і непотрібно вербально виражати – ти просто цим світишся. До цього додавалося
підсвідома та повна симпатія до мешканців міста. Їхні слова вибухали глибокими
та яскравим враженнями в моїй свідомості, додаючи чергові порції позитиву
до мого і так милозвучновидного настрою. Все це склеювалось докупи еманаціями
театральної творчості, які неперервним потоком летіли з великих і малих
сцен, загортали, а потім розгортали мою уяву. В мене в середині кипіло,
димілось і пінилось, розріджувалось, загустівало і вибрискувало образами,
які через натискання на кнопку спуску фотозатвору всилялись у фотографії.
Тепер ці фото лежать перед вами, вливають
у ваші тіла та душі всю свою суть і переносять вас саме туди! Бажаю не
загубитись в лабіринтах свідомості!
З любов’ю та повагою
студент 4 курсу КУП
Вадим Грига
