Біографія Дурдинця Василя Валсильовича

Василь Васильович Дурдинець ( 27 вересня 1937, с. Ромочевиця, Мукачівський район Закарпатська область) — радник Міністерства внутрішніх справ України.

1960 – закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І.Я.Франка.

1958—1978 – працював у комсомольських і компартійних органах (Львів, Москва, Київ).

1978 – призначений заступником, а 1982 — 1-м заступником міністра внутрішніх справ УРСР. На цій посаді працював до лютого 1991 р.

Від березня 1990 — народний депутат України.

29 січня 1992 р. – обраний 1-м заступником голови ВР України.

У липні 1995 р. увійшов до складу Кабінету Міністрів України як віце-прем’єр-міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

18 червня 1996 – призначений 1-м віце-прем’єр-міністром України.

Від 14 лютого 1997 — голова Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України.

Указом Президента України від 2 липня 1997 р. призначений виконуючим обов’язки прем’єр-міністра України.

30 липня 1997 – звільнений з посади в. о. прем’єр-міністра України й призначений директором Національного бюро розслідувань України.

22 березня 1999 – 30 листопада 2002 — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

2 грудня 2002 – 15 липня 2003 – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській Республіці (в Словенії — за сумісництвом).

Член Урядового комітету з реформування аграрного сектору та з питань екології і надзвичайних ситуацій з 17 лютого 2000, член Ради національної безпеки і оборони України зі серпня 1997, представник України в постійних органах Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних і техногенних катастроф у серпні 1999 – листопаді 2003.

Генерал внутрішньої служби України (з 1997).

Почесний професор Національної академії внутрішніх справ з 1997.

Заслужений працівник МВС з 1990.

Заслужений прикордонник України з 1997 р.

Нагороджений орденами: Трудового Червоного Прапора (1977), Знак Пошани (1971), «За особисту мужність» (1991), князя Ярослава Мудрого V ст. (2000) та ІV ст. (2002), 12 медалями, почесними грамотами Президії ВР УРСР (1987), КМ України (1998), Почесною відзнакою Президента України (орден «За заслуги» III ст.) (серпень 1996), іменною вогнепальною зброєю (1996), лауреат Премії імені Ярослава Мудрого 2008 року “За цикл наукових праць та проектів з питань інформатизації законотворчої, правоохоронної та правоосвітньої діяльності”.

Заслужений юрист України (26 квітня 2011) — за мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, багаторічну активну громадську діяльність, сумлінну працю та високий професіоналізм