Біографія Дурдинця Василя Васильовича

ДУРДИНЕЦЬ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

Дурдинець Василь Васильович народився 27 вересня 1937 р. в селі Ромочевиця, Мукачівського району, Закарпатської обл.

У 1960 році закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка та отримав кваліфікацію юриста.

З 1958 по 1978 – працював у комсомольських і партійних органах. У 1978 році призначений заступником, а у 1982 році — 1-м заступником міністра внутрішніх справ УРСР. На цій посаді працював до лютого 1991 р.

Від березня 1990 — народний депутат України.

29 січня 1992 р. – обраний 1-м заступником голови ВР України.

У липні 1995 р. увійшов до складу Кабінету Міністрів України як віце-прем’єр-міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

18 червня 1996 – призначений 1-м віце-прем’єр-міністром України.

Від 14 лютого 1997 — голова Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України.

Указом Президента України від 2 липня 1997 р. призначений виконуючим обов’язки прем’єр-міністра України.

30 липня 1997 – звільнений з посади в. о. прем’єр-міністра України й призначений директором Національного бюро розслідувань України.

22 березня 1999 – 30 листопада 2002 — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

2 грудня 2002 – 15 липня 2003 – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській Республіці (в Словенії — за сумісництвом).

Член Урядового комітету з реформування аграрного сектору та з питань екології і надзвичайних ситуацій з 17 лютого 2000, член Ради національної безпеки і оборони України із серпня 1997, представник України в постійних органах Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних і техногенних катастроф у серпні 1999 – листопаді 2003.

Нагороджений орденами: Трудового Червоного Прапора (1977), Знак Пошани (1971), «За особисту мужність» (1991), князя Ярослава Мудрого V ст. (2000) та ІV ст. (2002), 12 медалями, почесними грамотами Президії ВР УРСР (1987), КМ України (1998), Почесною відзнакою Президента України (орден «За заслуги» III ст.) (серпень 1996), іменною вогнепальною зброєю (1996), лауреат Премії імені Ярослава Мудрого 2008 року “За цикл наукових праць та проектів з питань інформатизації законотворчої, правоохоронної та правоосвітньої діяльності”.

Має звання: Заслуженого працівника Міністерства внутрішніх справ (з 1990), Генерала внутрішньої служби України (з 1997). Заслуженого прикордонника України (з 1997). Почесного професора Національної академії внутрішніх справ (з 1997), Заслуженого юри