“Боротьба за Незалежність. Наш час. Україна”. Книжкова виставка-огляд до Дня Незалежності України
На восьмому році російсько-української війни, 24 лютого 2022 року, відбувся черговий антилюдський акт російської агресії – повномасштабне вторгнення на територію незалежної української держави, що змінило життя не тільки України, а й усього світу.
Із тої страшної миті, коли російські ракети впали на мирні українські домівки, усі українці, де б вони не були – у вільній Україні чи на окупованих територіях, на фронті чи за кордоном, мають стійке відчуття схибленої реальності, яке тільки підсилюється щодня від зруйнованих міст і сіл, тисяч загиблих військових і цивільних, знищеної української природи. Наші втрати великі, наші рани кровоточать, наша лють збільшується з кожною новою втратою, руйнуванням, смертю.
Нова воєнна реальність породила феномен нової літератури, що є не тільки рефлексією на ті чи інші події, а стала, по суті, щоденниками війни, реалістичними літературними картинами героїчної боротьби українців за свою Незалежність, свою країну, свій дім.
Війна 2022: щоденники, есеї, поезія [Текст]: антологія. – Львів: Видавництво Старого Лева: Варшава: Нова Польща, 2022. 440 с.
Війна принесла українцям багато горя, жаху, непоправних втрат, проте на тлі страшних випробувань укріплюється жага Перемоги та непохитна віра в нашу Перемогу. У перші дні війни від шоку і болю, здавалося, зникли слова, і ніхто ніколи не напише жодного рядка. Але через деякий час слова повернулися – точні, чесні, безжальні, сильні й справжні. Сьогодні в Україні пишеться новітня історія світу, її пишуть Збройні Сили України, український народ, а українські письменники осмислюють цей страшний і вирішальний для нас час.
В антології «Війна 2022», яку впорядкував письменник Володимир Рафєєнко, зібрано фрагменти щоденників, ессеї, вірші сучасних українських письменників. Серед авторів антології – молоді письменники: Олександр Михед, Павло Вишебаба, Ірина Цілик, вбита рашистами в Краматорську Вікторія Амеліна, а поруч з ними відомі метри української літератури – Ліна Костенко, Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Василь Махно…
Ліна Костенко:
«Вернулись люди – а немає стін.
Пройшла орда. Жорстока і запекла.
Регоче диявол. І встає з руїн
Сивий янгол українського пекла.»
Воєнний стан: антологія / передмова Валерія Залужного. – Чернівці: Видавець Померанцев, 2023. 368 с.
Війна увірвалася в життя кожного з нас несподівано, вирвала нас зі звичного стилю життя, яке набрало тривожного та сумного присмаку. Але, як зауважив в своїй передмові до цієї антології Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: «Воєнний стан – це не тільки правовий режим існування держави під час війни. Це ще й нагадування про козацький стан – військовий табір, що ставав фактично фортецею в часи воен і битв. Вся наша країна перетворилася на такий стан – нездоланну фортецю, над якою майорить синьо-жовтий прапор».
Автори, твори яких увійшли в антологію, добре відомі українському читачеві: Юрій і Софія Андрухович, Оксана Забужко і Сергій Жадан, Артем Чех і Тарас Прохасько, Віталій Портников і Юлія Паєвська та ще понад три десятка імен українських письменників, поетів, публіцистів, які відкривають, як написав один з співавторів цієї антології Любко Дереш, лагідну, етичну силу України: «Лагідна сила приходить до того, хто заплатив за своє право апелювати до моральних цінностей. Україна з перших днів повномасштабного вторгнення стала апелювати до моралі Заходу – і її аргументи були почуті, бо Україна заплатила за них смертями і кров’ю».
Олександр Михед. Позивний для Йова. Хроніки вторгнення [Текст]. – Львів: Видавництво Старого лева, 2023. 344 с.
Ця книга, яка починається як щоденник людини про вторгнення, а згодом переростає у філософське осмислення того, що сталося з багатьма українцями протягом першого року повномасштабної війни, співзвучна зі спогадами та роздумами багатьох наших співгромадян. Українці, як колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо рідних, друзів і домівки? Як змінюються українські діти, і яку постпам’ять матиме наступне покоління українців? Врешті – хто кожен із нас у цій війні?
Олександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення і працював над нею протягом тринадцяти місяців. Війна почалась для нього та його дружини в місті Гостомель, яке стало однією з перших цілей ворога, а для його батьків, які майже три тижні були під окупацією – у відомій тепер всьому світу Бучі. Автор писав про те, що переживав сам, його дружина, батьки, друзі й раніше незнайомі люди. Ця книга про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні та важливі речі – болючими тригерами, а певні відчуття та емоції – такими, що хочеться забути, але водночас і запам’ятати назавжди.
«Вони забрали наше минуле. Наші життя. Ми всі залишились під завалами драматичного театру в Маріуполі. Нас поховано в Бучі. Мертві більше не страждають. Живі більше не відчувають.»
Оксана Забужко. Найдовша подорож: Есей. – К.: Видавничий дім «Комора», 2022. -168 с.
У своєму новому есеї, написаному для західного читача, Оксана Забужко розглядає витоки сьогоднішньої російсько-української війни у двох часових вимірах – тридцятилітньому і трьохсотлітньому, пермежовуючи власними спогадами про те, як сума людських воль здатна змінити хід історії.
Письменниця називає цю війну Третьою Світовою, зазначаючи, що дві попередні так і починались: «із нагромадження суми системних помилок глобального характеру – кожна з яких, цебто, зачіпала цілу архітектурну конструкцію міжнародної рівноваги, аж доки та не починала просідати і сипатись, а потім уже все валилось з гуркотом гармат і авіабомб.»
Оксана Забужко, як і всі українці, незважаючи ні на що, вірить в перемогу України, підкреслюючи, що в усіх кремлівських спецопераціях цього століття, спрямованих на ліквідацію України, ми вигравали тому, що найвища сила – спільнота, об’єднана діяльною любов’ю – за Україною.
Пилипчук К. Війна, яка змінила нас: збірка новел і нарисів. – Харків: Відкриття; Київ: Поліпрінт: 2022. 132 с.
Зранку 24 лютого Катерина Пилипчук прокинулась в Києві від жахливих звуків бомбардування. Годинник зазначив точний час кінця всім планам, мирному життю, всьому, до чого звикли, а залишилась лише необхідність рятувати дітей і себе.
Невідворотні зміни, які сколихнули всередині щось глибоке і важливе, стали поштовхом для Катерини, щоб писати про те, що боліло їй і усім українцям. Збірка сплетена з емоцій і переживань звичайних людей, які стали героями.
Особливе значення ця книга має для Київського університету права, адже Катерина – випускниця нашого університету. В університеті пам’ятають цю розумну, креативну, талановиту студентку, згодом випускницю, в якої було насичене професійне та щасливе особисте життя та амбітні плани на майбутнє, перервані війною. У ніч на 25 лютого уламки ракети впали на дворі її будинку, і це був удар прямо в серце, який створив величезну дірку, що ніколи не загоїться. Але письменниця змогла відрефлексувати свої почуття в написання історій про життя і смерть людей України на цій війні. Книга видана українською та англійською мовами, адже її мета – допомогти людям у всьому світі краще зрозуміти, що відчуває кожен українець і як ця війна змінила нас.
Сергій Жадан. Птах: вірші, які стали піснями: артбук / вірші С.Жадана; художн. оформл. М.Вілінської; анімація М.Стецького.- К.: Видавництво КОВЧЕГ УКРАЇНА, 2023. 96 с.
В основі цього артбуку – вірші Сергія Жадана що стали піснями. Адже його поезія надихнула багатьох українських музикантів на створення музики: Святослав Вакарчук, Тарас Чубай, Іван Леньо, Kozak System, ТНМК, Мертвий півень, сестри Тельнюк, Мар’яна Садовська, ДахаБраха, DakhDohters та багато інших талановитих музикантів співають пісні на вірші поета.
«Птах» – це книга, яка звучить. Усі музичні композиції читач має змогу прослухати за QR-кодами, а окрім музики, звучатиме сама книга: декілька шарів рисового паперу нагадуватимуть шарудіння снігу в пісні «Сніг», у «Середніх віках» через синю копірку можна буде нашкрябати стигми людських гріхів у бароковій скульптурі Христа, у пісні «Вона» відірвати перфорований папір у ритмі групи Kozak System аби побачити цитату з вірша, а потім у тиші прочитати пальцями витіснену шрифтом Брайля назву пісні «Торкатись».
А ще в дзеркальній фользі, що проходить наскрізним елементом повз усю книгу, кожен зможе розгледіти себе. Як у геніальних віршах Сергія Жадана.
Павло Вишебаба. Тільки не пиши мені про війну. Вид. 2-ге, доп. [Текст]. – К.: Видавництво Однієї Книги, 2023. – 120 с.
Дебютна книга Павла Вишебаби привернула увагу до української поезії навіть тих, хто ніколи не читав і не слухав вірші. Декламації автора набирають мільйони переглядів у соцмережах, про вихід нових текстів поета-воїна пишуть у ЗМІ, вірші Вишебаби читають на центральних телеканалах, їх кладуть на музику, читають та співають по всьому світу. Ці тексти стали літописом почуттів українців у режимі онлайн, а Павло Вишебаба – поетичним голосом часу, голосом покоління, на долю якого випала ця екзистенційна війна. Побратими Павла кажуть, що в нього є винятковий талант висловлювати те, що вони відчувають, але в самих бракує слів:
За мить, як піти в атаку, ми молимось про спасіння,
Якщо Бог є, він носить форму мого покоління.
Чи прийме він нас, хто знає. Святих серед нас немає.
Дивіться, як ми лютуєм, як пристрасно ми кохаєм.
Гліб Бабіч. Вірші та пісні. – К.: Видавництво «Білка», 2021. 236 с.
Книга віршів Гліба Бабіча – єдине в огляді видання, яке вийшло в світ до початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, але, на жаль, це виключення має свою ціну: поет і воїн 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» загинув в липні 2022 року. І його чесна до щему та потужна, як зброя, книга – останнє прижиттєве видання Гліба.
Книга була видана 2021 року, вона двомовна, адже багато років поет писав російською, і ці вірші проникають глибоко в душу. Але вірші українською викликають захват, українські музиканти пишуть на ці вірші музику, складають пісні, які тепер воюють разом з нашими воїнами замість Гліба. Свою душу, свої вірші й пісні залишив Гліб Бабіч нам, бо війна триває. А значить кожен патрон і кожен вірш – зброя Перемоги. І одна з пісень – реквієм по загиблим воїнам, яку написав поет разом з гуртом Kozak System, стала реквіємом по самому Глібу Бабичу.