Герберт Шамбек
Герберт Шамбек
Дата та місце народження: 12 липня 1934 року в м. Баден неподалік від Відня.
Сімейний стан: 1966 року одружився з Елізабет, вродженою Гартман (померла 1989 року), має доньку Рут.
Освіта:
1953р. – закінчив Бундес-гімназію в Бадені;
1958р. – одержав звання доктора права по закінченню Віденського університету.
Почесний доктор права в Католицькому університеті Чилі в Сантьяго-де –Чилі (1992 р.),
Почесний доктор Католицького університету Америки у Вашингтоні (1995 р.),
Почесний доктор Карлова університету в Празі (1998 р.),
Почесний доктор Вроцлавського університету (2000 р.)
Почесний доктор Університету Пітешти (2006 р.);
Почесний доктор філософії Міжнародної академії філософії князівства Ліхтенштейн (2001 р.);
Почесний доктор теології Папського Теологічного факультету Вроцлаву (2002 р.)
Почесний доктор Болгарської академії наук в Софії (2010 р.).
Почесний президент Австрійської комісії юристів.
Почесний член Архибратерства Кампо Санто Тевтоніко в соборі Святого Петра в Римі, опікунської ради Європейськго фонду Ахенського собору, Чеської спілки вчених в Празі та Юридичної Спілки Нижньої Австрії, а також Асоціації католицьких юристів Італії.
Член Галілеанської Академії наук, літератури та мистецтв в Падові, Дійсної академії моральних та політичних наук в Мадриді, Академії наук Північного-Рейна-Вестфалії в Дюссельдорфі, Ломбардського інституту академії наук та літератури в Мілані, Папської академії суспільних наук у Ватикані, Московської академії наук, Академії наук в Софії, Віденської Католицької академії, Асоціації вчених публічного права Німеччини, Ради Програми Жана-Моне для Європи в Лозанні, Благодійного фонду грецької культури в Афінах та Міжнародного комітету організації Шлях до миру й безпеки в Нью-Йорку.
Призначений на посаду в науковій адміністрації міжнародного журналу філософії права в Мілані та Науковому комітеті з філософії прав людини, Неаполь.
Призначений папським дворянином Папою Іоанном Павлом другим в 1990 р. та радником Папської Ради у справах родини у Ватикані в 1993 р. (обіймав посаду до 2009 р.).
Призначений членом Наглядацької Ради Болгарської академії наук в Софії в 2010 р.
Нагороджений Магістерським великим хрестом зі стрічкою суверенного Ордену мальтійських лицарів.
Нагороджений Премією Кардинала Теодора Інніцера в 1962 р., премією Леопольда Куншака в 1965 р. та Культурною премією м. Бадена за внесок в науку.
Нагороджений (в тому числі) Почесною відзнакою золотий хрест зі стрічкою «За заслуги перед Австрійською Республікою», Командорським хрестом із зіркою Бургенланда, Почесною відзнакою Карінтії, Командорським золотим хрестом із зіркою Нижньої Австрії, Почесною відзнакою Верхньої Австрії, почесною відзнакою Зальцбурга, Золотою почесною відзнакою із зіркою Стірії, Тірольским орденом орла, Золотим монфортським орденом Форарльберга, Золотою почесною відзнакою Відня, а також Золотими хрестами папського ордена Святого Григорія, Орденом Заслуг Суверенного ордена мальтійських лицарів, Орденом Заслуг Німеччини, Італії, Іспанії, Люксембургу, Ліхтенштейну, Угорщини, Орденом Корони Бельгії та Таїланду, Орденом Вранішнього сонця Японії, Орденом Зірки Йордану, Орденом Фенікса Греції, Орденом Святої Агати Сан-Маріно, Крестом Заслуг Польщі, Хрестом Великого офіцера Бразильського парламенту, Орденом Заслуг Баварії та Почесною відзнакою за Культурні та громадські заслуги Сан-Пауло.
Почесний житель італійського міста Альтамура та австрійського міста Баден біля Відня.
Досвід роботи:
1959 р. – асистент професора , доктора, почесного доктора різних університетів Адольфа Меркла:
1964 р. – та після захисту докторської дисертації в одержав посаду доцента на юридичному факультеті Віденського університету;
1965 р. – працював юридичним консультантом в науковому департаменті Австрійської федеральної торгівельної палати;
1966 р. – працював на посаді доцента політичних наук та австрійського конституційного та адміністративного права в Інсбрукському університеті;
p 1967 р. до виходу на пенсію в 2002 р. – обіймав посаду професора публічного права, політичних наук та юридичної філософії в Лінцському університеті; паралельно читав лекції за запрошенням в Університетах Нотр-Даму та штату Індіана в США.
1968-1993 рр. – працював науковим керівником Австрійського інституту політики ринку праці в університеті Лінцу.
З 20 вересня 1969 р. по 30 червня 1997 був членом Бундесрату (друга палата парламенту) від ландтагу (парламенту землі) Нижньої Австрії .
З 2 листопада 1975 р. по 30 червня 1997 р. одностайно обирався членом Президії Бундесрату (обіймав посади Президента або віце-Президента). Був головуючим чотирнадцятої федеральної асамблеї (спеціальний представницький орган, який складається з обох палат парламенту) під час інаугурації новообраного Федерального Президента доктора Томаса Клестіля.
Добровільно пішов у відставку з Бундесрату 1 липня 1997 р.
Наукові праці:
– Концепція природи речей – 1964 рік
– Церковно-державне суспільство – 1967 рік
– Основи права та соціального порядку – 1967 рік.
– Зміна змісту закону – 1970 рік
– Референдум – 1971 рік
– Відповідальність міністрів – 1971 рік
– Судді та етика – 1982 рік
– Етика та держава – 1986 рік
– Церква, держава та демократія – 1992 рік
– Європейська інтеграція Австрійського федералізму –1993 р.
– Право, віра та держава – 1994 рік