Книжкова виставка «Пам’ять про Студентську революцію на граніті»

     Чверть століття тому, в жовтні 1990 року, у Києві на Майдані Незалежності (тоді – площі Жовтневої революції) українські студенти відстояли право на гідність, право на свободу, право на власну державу. Це був відкритий виступ проти останнього комуністичного уряду радянської України, що став початком кінця радянської дійсності. «Революція на граніті», яка була організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі.
    2 жовтня 1990 року студенти розбили наметове містечко й оголосили політичне голодування. Більшість становила молодь із Києва, Львова та Дніпропетровська. На їх підтримку почали страйкувати студенти всіх вищих навчальних закладів Києва, а також учні технікумів, ПТУ і старшокласники. Студентські акції протесту пройшли і в обласних центрах, зокрема Луганську та Львові.
     Учасники голодування висунули політичні вимоги, серед яких відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола, відмова республіканського керівництва від підписання нового Союзного договору, передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ на території України, відбування юнаками з України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах, перевибори Верховної Ради УРСР тощо.
     В ті дні у високих кабінетах обговорювалася можливість застосування сили проти голодувальників, але на прямі репресії, з огляду на підтримку студентів з боку киян, можновладці не наважилися.  Українське керівництво на чолі з Леонідом Кравчуком пішло на поступки учасникам акції, і 23 жовтня Верховна Рада УРСР ухвалила рішення про скасування 6-ї статті Конституції про керівну роль партії, а також прийняла відставку Голови Ради Міністрів.
     Після прийняття постанови Верховної Ради УРСР щодо врахування вимог студентів Революція на граніті завершилася.  Це була перемога, але водночас і втрачений шанс на швидку демократизацію тодішнього комуністичного режиму.  Обіцянку провести вибори на багатопартійних засадах навесні 1991 року не було виконано, а це могло б призвести до радикальної зміни складу Верховної Ради, де діяла комуністична більшість із 239 депутатів. Ясна річ, що комуністи цього не хотіли, але й демократична меншість не надто наполягала — бо це означало, що їм теж треба було йти на вибори, змагатися знову… Більше того, парламент спеціально підняв віковий бар’єр для кандидатів у депутати. До голодування навіть студентам можна було змагатися за місце у Верховній Раді, а тепер цей поріг підняли до 25 років. 95% активістів Революції на граніті були молодші — отже, не мали права йти в політику і перемагати. Тогочасна нерішучість лідерів національно-демократичного спрямування дорого коштувала Україні. Саме тому згодом до влади повернулися політики з минулого з прокомуністичними поглядами. Президентство Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми було періодом уповільнення поступу і великих глобальних втрат. Тож молодь знову мусила виходити на Майдан Незалежності з новими протестами у 2004-му і 2013-му роках. І серед них була більшість із тих, хто брав участь у Революції на граніті. Учасники трьох майданівських революцій сьогодні знову борються за незалежність України. І знову вірять, що цього разу політики виправдають сподівання патріотичної молоді.
     Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/socium/pershiy-maydan-25-rokiv-revolyuciyi-na-graniti-_.html