Конституція України. Тисячолітня хроніка подій. Бібліографічний огляд до 29-ї річниці Конституції України

День Конституції України — це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції: “Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України”. Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина та підвищило міжнародний авторитет України у світі. Але не забуваймо, що українська державність та законодавство розвивались протягом тисячоліття, починаючи з ХІ століття, в контексті становлення державних форм правління інших європейських держав.

Правда Руська Ярослава Мудрого: початок законодавства Київської Русі: навч. посібник/ уклад.:Г.Г. Деміденко, В.М. Єрмолаєв; вступ. Сл. В.Я. Тація. – 2-ге вид., змін. та допов. – Харків:Право, 2017. – 392 с.: іл.

Прийнято вважати, що коріння української конституції тягнеться ще у часи київського князя Ярослава Мудрого, у XI століття. Створена ним “Руська правда” — це дійсно перша відома кодифікація прав на території Київської Русі, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи. Самі закони укладалися на основі звичаєвого права, а текст містить норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства.

Статути Великого князівства Литовського . У 3-х томах/ За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2002. (давньоруськ., укр. та латин. мовами).

Визначною пам’яткою писаного права середньовіччя, коли українські землі знаходились у складі Великого князівства Литовського, є Литовські Статути – зразок законодавства тієї епохи, подібного якому не мала сучасна йому Європа, причому, хоча на формування правової системи князівства впливала західна традиція права, визначальною тут завжди була традиція, яку репрезентувала багата правова спадщина Київської Русі. Завдяки цьому тут сформувалася правова система, яка відрізнялася від класичної системи римського права, наслідуючи державно-правову систему Візантії, і в підвалини якої були вмуровані такі демократичні принципи, як суверенітет держави, єдність права, пріоритети писаного права.

«Пакти і Конституції» української козацької держави: до 300-річчя укладення / відп. ред. В.А. Смолій; упоряд. М. Трофимчук, Т. Чухліб; Ін-т історії України, Нац. б-ка ім В.І. Вернадського, Центр. держ. істор. архів, м. Київ. — Львів : Світ, 2011. — 440 с.: факсимілє.

 Конституцію Орлика “Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…” заведено вважати найпершою конституцією України, хоча історики сперечаються чи була вона конституцією у сучасному розумінні. Вона фактично не мала можливості вступити в юридичну дію, бо була укладена урядом Гетьманщини у вигнанні у молдавському місті Бендери (тоді територія Османської імперії, нині фактично контролюється самопроголошеною державою Придністровʼя) після поразки гетьмана Івана Мазепи у битві під Полтавою 1710 року. У виданні відтворено тексти оригіналу староукраїнською мовою та відомих на сьогодні списків «Пактів і Конституцій законів і вольностей Війська Запорозького», укладених 1710 р. під Бендерами між обраним на гетьманську булаву Пилипом Орликом, з одного боку, та генеральною старшиною і козацтвом — з іншого; наведено їх переклади українською, англійською, німецькою, російською та французькою мовами.

Права, за якими судиться малоросійській народ. 1743/ Нац. акад. наук України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; відп. Ред. Ю.С. Шемшученко, упоряд. К.А. Вислобоков. – К.:Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1997, 547 с. (Серія «Пам’ятки політико-правової культури України»).

Минуло понад двісті вісімдесят років, як у резиденції гетьманів Лівобережної України древньому Глухові була завершена робота над «Правами, за якими судиться малоросійській народ», і таким чином, народився проєкт першого відомого в історії Кодексу українського права, що стало етапною подією в становленні української правової системи. На жаль, доля цього проєкту склалася невдало: російська царська адміністрація не поспішала із введенням їх у дію, а гетьманська старшина, яка звикла користуватися Литовським статутами, що діяли на території України, не виявляла рішучості у затвердження цього Кодексу. Попри ці обставини «Права» поширювалися в Україні, за ними вивчали українське право, на них були посилання у судовій практиці. Адже зміст цього кодексу, окрім положень Литовського Статуту, включав окремі норми козацького звичаєвого права та деякі оригінальні новели.

Джерела конституційного права України: монографія/відп. ред. Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик та ін.; Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К.: Наукова думка, 2010. -710 с.

На території Правобережжя України, що входила до складу Великого Литовського князівства, а згодом Речі Посполитої, певний час діяла конституція Речі Посполитої, укладена 3 травня 1791 року. Щоправда, уже у 1795 році, у ході поділу країни між Росією та Австрією, закон втратив свою силу, але не історичне значення. Конституція вважається першою в Європі й другою у світі конституцією, яка встановлювала устрій Речі Посполитої згідно з ідеями просвітництва, зміцнила виконавчу владу за принципом спадкової монархії, скасувала liberun veto, розширила права міщан та послабила позиції магнатів, скасувала поділ на Польщу і Литву. Процеси творення власної держави, а відповідно конституційного законодавства, в наступні століття вимушено зупинились на території України через загарбницькі дії та колонізаторську політику сусідніх держав.

Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. 2-ге вид., змінене і доп./упоряд. І.О. Кресіна, відп. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – 310 с. (До 10-річчя Конституції України).

Бурхливе ХХ століття виявилось щедрим на акти конституційного характеру для України: чотири Універсали Української Центральної Ради, Статут про державний устрій, права і вольності УНР (Конституція УНР 1918 року), Конституції УСРР 1919 та і 1929 років, конституції УРСР 1937 та 1978 рр., Декларація про державний суверенітет України (1990 р.), Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції тощо.

Конституція України. Науково-практичний коментар / В.М. Тертишник; Нац. акад. прав. наук України. – 2-те вид., перероб. і доповн. – Київ: Алерта, 2023. -464 с.

Прийнята у 1996 році і нині чинна Конституція України закріпила політико-правовий статус України як суверенної, демократичної, соціальної, правової держави. В спогадах про цей процес його учасники зазначали, що були моменти, коли здавалося, що все висить на волосині, і незалежної України не буде. Основний Закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годинного марафону майже безперервної роботи.

Науково-практичний коментар Конституції України підготовлено на основі сучасних досягнень юриспруденції, новітніх державно-правових доктрин з урахуванням практики Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, багаторічного досвіду застосування Конституції України. До складу авторського колективу увійшли провідні вітчизняні науковці, академіки та члени-кореспонденти Національної академії правових наук України, народні депутати України, керівники центральних органів влади.

Наукова бібліотека КУП НАНУ