«Народжені вільними». Огляд літератури з фондів Наукової бібліотеки КУП НАН України до 34-ї річниці Незалежності

Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності: національна доповідь / ред.кол. С.І. Пирожков, В.А. Смолій, Г.В. Боряк та ін.; Ін-т історії України НАН України. – Київ: Ніка-Центр, 2020. 356 с., 12 с. кольор. вкл.

Поява незалежної України в самому центрі Європи наприкінці останнього десятиліття ХХ ст. спричинила ситуацію, за якою саме поняття «Україна» набуло чітких, об’ємних рис. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року остаточно підтвердила нову геополітичну реальність – виникнення на сході Європи незалежної держави площею понад 600 тисяч квадратних кілометрів з населенням понад 50 мільйонів. Держави з драматичною історією, що пов’язано із особливостями її географічного розташування, тисячоліттями історичного сходження, тривалою боротьбою за державний статус, утвердження свого суверенного становища. Перспективи розвитку нашої держави у величезній мірі залежать від Збройних Сил України, але також від  інтелектуального потенціалу країни, від здатності опиратися російській агресії, з одного боку, і з іншого – інтегруватися у європейську та світову демократичну систему.

Обговоренню цих питань присвячена національна доповідь, підготовлена колективом фахівців Секції суспільних і гуманітарних наук НА України, яка є спробою відповісти на запитання, яким чином Україна може ствердити себе повноцінним суб’єктом світової цивілізаційної системи в умовах гібридного світового порядку ХХІ століття та геополітичної турбулентності, а особливо в умовах російської збройної агресії проти нашої держави.

Україна: антологія пам’яток державотворення Х-ХХ ст., у 10-ти т./ редкол.: І.М. Дзюба [та ін.]. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи». Т.1. Києворуська держава: суспільно-політична і художня спадщина доби Середньовіччя (Х-ХІІ ст.) / упор., передм. Та прим. О. Сліпушко. – 2009. – 440 с.

Першими ознаками державності кожного народу є його власна територія і національна культура, зокрема, ментальна та мовна відмінність. Українська державотворча свідомість природньо виводиться з незаперечних, яскравих, визнаних світовою наукою прикмет політичної незалежності й культурною самобутністю народу, що населяли територію Київської Русі. Його національна самосвідомість народжувалася й формувалася ще в докиївські часи і трималась на розвиненій хліборобській культури. Той народ не був ніколи немовлям у вигаданій радянськими істориками «колисці трьох братніх народів», він розвинувся самостійно, на споконвічних підлеглих йому теренах. Київська Русь – середньовічна імперія, на далеких околичних теренах якої формувалися московський та білоруський народи, але в її центрі жив руський (український),  народ, землі якого вже в ХІІ столітті  «Повість временних літ» пойменовує Україною. Перший том видання «Україна. Антологія пам’яток державотворення Х-ХХ ст.» у десяти томах містить визначальні суспільно-політичні та художні пам’ятки доби Києворуської держави Х-ХІІІ століття, які репрезентують зародження і становлення державного і літературного мислення в епоху Середньовіччя. Доба представлена трьома періодами, сутність кожного з яких визначається глибоким зв’язком між державним життям, розвитком політичної думки і генезою художньої творчості.

Плохій С. Брама Європи / пер. з англ. Р. Клочка. Перероб. і допов. вид. – Харків: Книжковий клуб «КСД», 2023. 512 с.

Українці мають таке саме право пишатися своєю роллю у  формуванні історії людства, як французи та ірландці, італійці та шотландці, народи, про яких написані сотні томів, що підтверджують їх діяльність у зміні світу. Історія України має багато злетів, має й провалля. Розташована на західному краю Євразійського степу, Україна протягом багатьох століть була брамою Європи. Коли ця брама зачинялась внаслідок війн чи конфліктів, Україна зупиняла іноземні навали зі сходу, коли ж брама була відчинена, вона правила за міст між Європою та Азією. Протягом століть Україна також була місцем зустрічі різних імперій – від Римської до Османської, від Габсбургів до Романових. В Україні ХХ століття панувала Радянська імперія, і кожна з цих імперій претендувала не тільки на її землі і багатства, але й на історію та душі українців, позбавляючи їх пам’яті про своє минуле.

Джерела, за якими ми дізнаємося про хрещення Русі наприкінці Х століття, розповідає історію про вибір віри князем Володимиром, відображаючи реальні альтернативи, з якими зіткнувся київський правитель. Князь Володимир обрав релігію найсильнішої держави регіону, отримав шлюб з представницею візантійської імператорської родини, що піднесло статус київської династії та держави. Про це, а також про інші події бурхливої української історії розповідає книга американського історика українського походження Сергія Плохія.

Грушевський М.С. Історія України з ілюстраціями і доповненнями / уклад. Й.Й. Брояк, В.Ф. Верстюк, авт. статті  В.К. Губарєв. – Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2011. 528 с.

Постать Михайла Грушевського – історика, літературознавця, соціолога, публіциста, письменника, організатора науки, політичного, громадського та державного діяча не лише відома всім в Україні, але його праці збагатили європейську і національну науку. Грушевський сполучає в собі дві гігантські творчі постаті – найбільший дослідник тисячолітньої історії України і найбільший творець живої історії – великого відродження України 20 століття. –Основною науковою працею Грушевського є «Історія України-Русі». На сторінках книги розповідається про становлення й розвиток економіки, культури і державності України з доісторичних часів до наших днів. Видання містить старовинні географічні карти, гравюри, а також найважливіші документальні матеріали з вітчизняної історії. Книга приваблює яскравим художнім стилем, і читається як захопливий художній твір.

Український Мультифронтир: нова схема історії України(неоліт – початок ХХ століття) / Упор. С. Громенко. – Харків: ВД «Фабула», 2024. 480 с.

Здається очевидним, що розташування України на перехресті Заходу, Півдня і Сходу (комплексів культур, релігій, соціально-економічних моделей і політичних режимів) впливає на її минуле, сьогодення і майбутнє. Однак лише на початку ХХ століття українські вчені почали всерйоз цікавитися цим феноменом і, на жаль, до початку ХХІ століття так і не вивчили його ґрунтовно. Натомість саме дослідження Мультифронтиру — «перехрестя погранич» — не лише дозволить глибше зрозуміти українське минуле, але й допоможе краще впоратися із проблемами сьогодення — зокрема, подолати постколоніальні комплекси народу-жертви, бездержавного або навіть антидержавного народу тощо. З іншого боку, завдяки концепції Мультифронтиру стають зрозумілішими легендарна українська волелюбність та інклюзивність нашої культури.

Ця збірка розвідок про окремі періоди та порубіжні регіони України слугує своєрідною маніфестацією, що свідчить про великий потенціал цього підходу.

Зінченко О. Як українці зруйнували імперію зла. – Харків: Vivat, 2024. 560 с.

Наприкінці липня 1991 року в доповідній КГБ Голові Верховної Ради УРСР Леонідові Кравчуку повідомляли про сценарій можливого розпаду СРСР, який спрогнозували в США. Голова КГБ СРСР Володимир Крючков стверджуватиме, що ще кількома роками раніше комуністичні спецслужби відчували наближення колапсу. Що відбувалося за лаштунками Серпневого путчу, який зробив розпад СРСР швидким і незворотним? Як сталося, що із чотирьох сценаріїв розвитку подій, описаних у прогнозі ЦРУ, українці обрали найрадикальніший — «Розпад»? У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла.

Книга Олександра Зінченка – це не суха документалістика, а яскрава майже детективна історія, що має сильний психологічний ефект. Це видання було створено на основі однойменного документального серіалу від Суспільного, проте книжка суттєво доповнює деталями цей продукт.

Наукова бібліотека КУП НАНУ