Наукові конференції – це класно (студентські нотатки та фоторепортаж про поїздку в Угорщину на міжнародну конференцію)

НАУКОВІ КОНФЕРЕНЦІЇ
– ЦЕ КЛАСНО

(студентські нотатки та фоторепортаж про поїздку в
Угорщину
на міжнародну конференцію)

(Київ – Ужгород – Дебрецен)

     16.06.2006 р. Факультет держави і права
Дебреценського університету та філія Київського університету права в м. Ужгороді
проводили наукову конференцію в Угорщині. Ця конференція мала дві особливості.
По-перше, – вона була присвячена презентації колективної монографії, одним
з авторів якої є наш проректор Ю.Л. Бошицький, а по-друге,
для участі в роботі конференції запросили і нас – студентів університету.

     Подорож розпочалась дуже приємним сюрпризом.
Зайшовши в вагон поїзда Київ-Ужгород ми з’ясували, що їдемо в одному купе
з академіком Академії правових наук України, завідувачем відділу проблем
цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права
ім. В.М.Корецького НАН України доктором юридичних наук професором Шевченко
Я.М. Розмова зав’язалась сама по собі, в основному ми говорили про
розвиток юридичної науки в нашій країні та світі.
     Був приємний сонячний ранок. Карпатські
краєвиди розбудили нас дуже рано і ми милувалися зеленими схилами гір,
і утопаючими в тумані маленькими, майже ляльковими, будиночками. В 9.10
год. ми прибули на станцію Свалява, де нас привітно зустріли представники
Закарпатського державного університету. По дорозі до Ужгорода на комфортному
авто нам влаштували невеличку екскурсію по околицям Мукачева. Ми навіть
не помітили, як пролетіло півтори години нашої дороги.
     І ось прикордонне місто України – Ужгород
зустрічає нас !!!.
     Ми прямували у гості до наших колег Ужгородської
філії КУП НАН України та ЗакДУ. Корпуси Закарпатського державного університету,
а їх 3, значно відрізнялися від київських своєю кольоровою гаммою. Перший
корпус – ректорат був пофарбований в помаранчево–червоний колір, другий
– зелено – білий, третій який за браком часу ми не встигли відвідати,
був білий. Нам дуже сподобались червоні кущі троянд, які наповнювали повітря
біля університету ніжним ароматом.
     За вказівкою нашого проректора Ю.Л.Бошицького
нас, після поїзду, смачно нагодували в затишному університетському кафе
та провели екскурсію по Ужгородській філії КУП НАНУ. Ми побачили як працює
її адміністративна та навчальна частина, як виглядають лекційні приміщення
та бібліотека. А члени студентського самоврядування ЗакДУ повели екскурсію
по бібліотеці, показали модернізований комп’ютерний клас, а також зайшли
до конференц-зали студентського самоврядування. Під кінець нашої екскурсії
ми були присутні на вручені дипломів випускникам – КУП НАНУ , а потім
ЗакДУ. Обмінявшись номерами телефонів зі студентами ми сподіваємося, на
продовження нашого міжвузівського партнерського спілкування.
     Подивившись на годинник, ми змушені були
від’їжджати з цього чудового міста, бо нас чекала Угорщина.

     На кордоні зібралася велика черга машин.
Як казали місцеві це на довго. Однак у нас все було організовано по сучасному.
Оперативно нам поставили штампи в паспорти українські та угорські прикордонники
і: щасливої дороги!!! . Три години веселої та хвилюючої дороги і «Привіт
Дебрецен!!!»

     Дебрецен – це друге за величиною місто Угорщини.
Архітектура міста вабить своєю величчю та різноманітністю. Тут і Реформаторська
церква, і будинки близнюки, і різноманіття фонтанів та пам’ятників.

     Але вернемося до головної мети нашої поїздки
конференції. Під’їхавши до юридичного корпусу Дебреценського Університету
ми відчули затишну атмосферу і хвилювання через конференцію миттєво зникло.
В конференц-залі нас зустріли ректорат, професори та студенти Університету
Дебрецена.
     Розпочалась конференція. З боку Київського
університету права наш почесний ректор академік НАН України Ю.С. Шемшученко,
проректор Ю.Л. Бошицький, професор Шевченко Я.М., які презентували книгу
«Актуальні проблеми цивільного права і процесу в Україні»», з боку Угорщини
професори Чечі Дердь, Біро Дердь, Вероніка Сикора, Кулчар Дежо, Кіш
Каталіна. Зав’язалась дискусія, але за регламентом часу слово передали
нам – представникам студентського самоврядування.

     За допомогою перекладача ми поспілкувалися
зі студентами та президентом юридичного факультету Андорко Імре.
Після закінчення конференції Імре запросив нас в кабінет самоврядування
для більш детальнішої розмови про університет. Він презентував нам футболки
з емблемою їх юридичного факультету, книги про місто та їх журнал «LEXTREM»,
а ми в свою чергу віддячили подарунками з України. Студенти Угорщини зацікавилися
нами, готові до співпраці і дружніх відносин.

     Після вечері в університетському ресторані
нас запросили на вечірню екскурсію містом. Першою нашою зупинкою була
екскурсія по центральному корпусу і бібліотеці Університету Дебрецена.
Крім аудиторій і мармурових східців нас дуже вразили дві зали, в одній
з яких нагороджувалися студенти випускники, а в іншій – аспіранти та магістри.

     Коли ми побачили бібліотеку в нас перехопило
подих – ми ще ніколи не бачили такої кількості старовинних книжок зібраних
в одному місці.
     Після того як ми оглянули університет поїхали
знайомитися з самим містом. Місто нам дуже сподобалось, але на завтра
у нас було заплановано багато справ, і ми втомлені, але дуже задоволені
поїхали до нашого комфортного номеру. Ми навіть не знаємо, щоб робили
без нашого перекладача – Маріки, яка весь час була з нами, і допомагала
спілкуватися зі студентами Дебрецена.

     На другий день прибування в Дебрецені, нам
показали бібліотеку юридичного факультету, яка значно відрізнялася від
центральної бібліотеки міста своєю незвичною формою. Вона була круглої
форми і всі книжки які знаходилися на поличках були розміщені в алфавітному
порядку. Також в цій бібліотеці є спеціальні кімнати, які розраховані
на одного чоловіка, де в спокійній обстановці вони можуть підготуватися
як до іспиту так і до захисту докторської дисертації.
     Нажаль нам вже потрібно було від’їжджати
до України, але нам не хотілося розставатися з цим містом, з цими привітними
людьми, а також з університетом, адже вони всі стали для нас як рідні.

     Ми щиро дякуємо нашому ректору О.М. Мироненко
та проректору Ю.Л. Бошицькому за можливість поїхати на конференцію міжнародного
рівня. Дякуємо академіку НАН України Ю.С. Шемшученку та професору Я.М.
Шевченко, співробітникам ужгородської філії нашого університету та колегам
з Закарпатського державного університету за доброзичливість! Дякуємо Університету
Дебрецена за гостинність і щирість!

Матеріал підготували

Студентки 2 курсу КУП НАНУ

Ольга Золотар, Марія Дорошенко



Фото аспіранта Павла Микуляка