Огляд літератури до Дня захисників і захисниць України
День захисників і захисниць України − це день, коли кожне серце б’ється в унісон із тими, хто боронить нашу країну. Ми вдячні за їхню відвагу, за кожен спокійний ранок і за можливість будувати майбутнє для наших дітей. Це день пам’яті й вдячності. День, коли важливо говорити про мужність, про любов до Батьківщини, про силу єдності та про те, що свобода завжди має свою ціну.
День захисників і захисниць України присвячений військовослужбовцям, волонтерам, прикордонникам, ветеранам і всім іншим українцям, які захищають Батьківщину. Ми дякуємо героям за їхній подвиг і прославляємо воїнів, які загинули в бою.
Українці завжди віддавали належне своїм героям, а сьогодні, в дні жорстокої російської агресії проти України, нам особливо важливо пам’ятати про свято захисників і захисниць, свято гідних синів і доньок України, які захищають Батьківщину зі зброєю в руках, плечем до плеча стоять за Україну і тримають небо для усіх нас.
Це свято найгероїчніших, найшляхетніших, найвеличніших українців, які своїми життями і подвигами дарують нам надію на краще завтра. Схиляємо голову перед кожним, хто залишив своє цивільне життя, свою сім’ю, дітей, батьків, взяв до рук зброю і пішов боронити рідну землю від загарбників і не пожалів власного життя за Україну й українців.
Дякуємо за захист та вітаємо зі святом усіх захисників і захисниць України!
Пам’ятаємо загиблих героїв України.
Бібліотека пропонує ознайомитися з книгами, написаними в роки великої російсько-української війни самими захисниками – українськими воїнами. Вражає різноманітність творчості наших військових: вірші, романи, оповідання, жартівливі історії та драматичні події, автобіографічні книги, – все це багатство імен, жанрів, історій ще раз доводить, що нашу державу захищає цвіт нації, талановиті й мужні чоловіки і жінки України.
Anatoliy Anatoliy. Між небом і війною: літературно-художнє видання. – Київ: Білка, 2025. 288 с.
Проза й поезія військових – це література, за якою будуть вивчати сучасну історію України, – написав про збірку поезії автора військовий і поет Валерій Пузик. Це література, читаючи яку, майбутні покоління будуть знати правду. Це література пам’яті та боротьби. Хроніка відчуттів, ритмів, пульсації на межі життя і смерті. Це література про те, хто ми і звідки. І нині ця література, як би пафосно не звучало, − зброя в боротьбі за незалежність нашої держави, бо:
«Коли янголи прилетять, у них не буде багато завдань:
згадати твої прямі і дивні шляхи, падіння і злети,
знайти твої відповіді на запитання і вагомість цих запитань,
і хто їх тобі підбирав, які праведники і які поети.»
Anatoliy Anatoliy − поетичний псевдонім. Імені та прізвища не розголошує, оскільки є військовослужбовцем − захищає державу від російського вторгнення. Військовий стаж − 30 років. Полковник. Перша вища освіта − філологічна. До цієї збірки та альманахів української мілітарної поезії публікував свої вірші у мережі «Фейсбук». Його вірші торкаються найпотаємніших людських почуттів і знаходять відгук у серцях читачів.
Паєвська Ю. Наживо: вірші. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 2025. 144 с.
Доброволиця. Парамедик. Психолог. Офіцер корпусу НГУ «Хартія». Графічна дизайнерка, тренер з бойових мистецтв. І, за сумісництвом, жінка, яка пройшла полон − і змогла записати вірші з того боку вічності.
У цій збірці − війна. Полон. Тортури. Госпіталь у вогні і крові Маріуполя. Живі й мертві. Це тексти, написані між евакуацією поранених, любов’ю і катівнями та перельотами між континентами. Поезія, яка не просить співчуття. Вона − дух епохи. Тайра попри все каже не «досить», а «далі буде». Це − «Наживо». Як голка, що стягує краї рани та реальності.
Чех А. Гра в перевдягання. – Чернівці: Meridian Czernowitz, 2025. 192 с.
«Гра в перевдягання» Артема Чеха − це розповідь не тільки про війну, а й − передусім − про те, як переживає український солдат себе у війську, як він намагається мінімізувати армійський вплив на свою цивільну, тобто істинну − принаймні в довоєнні часи − особистість. І про те, чого він так боявся і що мусив повторити. Це багато внутрішнього болю і бажання втекти в інші реальності, які, здається, завжди поруч, але насправді − недосяжні. Це не світлі історії про героїзм і звитягу. Це про темну матерію внутрішнього світу і колективну трагедію кількох поколінь, яка раптом стає і твоєю також. Елегія про непотрібний досвід, що руйнує і кривдить. Гра в перевдягання, у якій неможливо виграти, але можна знайти те, за що варто триматися.
Чапай А. Не народжені для війни. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2025. 120 с.
«Не народжені для війни» − це чесна, відверта і надзвичайно особиста книжка українського письменника й військового Артема Чапая. Тут немає пафосу чи прикрас, лише правда про життя на фронті: виснаженість, страх, дружбу, сміх попри біль і теплі людські моменти серед темряви. Це історія про людей, які не прагнули воювати, але змушені боронити свій дім і своїх близьких.
Книга належить до жанру документальної прози та воєнного репортажу. Вона буде цікава всім, хто хоче зрозуміти реальність сучасної війни в Україні зсередини. Це не художня вигадка, а голос людини, яка щодня переживає війну.
Залужний В. Моя війна. – Київ: Вавилонська бібліотека, 2024. 248 с.
Генерал Валерій Федорович Залужний особисто розповідає про свій життєвий і кар’єрний шлях, починаючи з дитячих років до роботи на посаді Головнокомандувача ЗСУ. «Це книга про мою війну. По-перше, війну з власними страхами, які не дають щось робити. По-друге, війну з людьми, які перешкоджають досягати мети. І нарешті − війну з обставинами, які стають перепонами у житті». Проте це не тільки автобіографічна оповідь, а й історія країни, де спершу ніхто не вірив у велику війну, а згодом українці проявили незламну силу духу під час повномасштабного вторгнення, щоб вистояти та дати відсіч ворогу.
У книзі переплітаються події різних років, на сторінках видання знаходяться як щасливі моменти, так і складні чи навіть ті, коли в душу закрадається страх. Разом із автором читач пройде шлях від казарм військового училища до бліндажів і окопів у 2014 на сході країни та бункерів в урядовому кварталі у 2022.
Валерій Залужний говорить і про низку проблем, пов’язаних із залишками радянської системи та застарілими армійськими правилами. Він з повагою та вдячністю згадує полеглих героїв, що боронили Україну ще з 2014 року, нагадуючи, що війна триває вже давно. Книга торкається тем боротьби, віри та цінності життя. Сам Залужний каже: «Це книга-розповідь для молоді, якій я хочу донести важливу істину: у житті можливо все, якщо ти дуже цього хочеш. Мрійте і йдіть до своєї мрії!».
Лір Є. Степовий Бог: роман. Трилогія «Хассара». – Київ: Віхола, 2025.- 240 с. (Серія «Худліт.Проза»)
Посеред безкрайніх степів Приазовʼя, у поривах вітру поміж брилами Камʼяної Могили чигає Велике Ніщо. Імен йому − сотні, втілень − тисячі. Свідомих цієї сили − одиниці. Підліток Сергій, захоплений субкультурним життям міста Запропади, несподівано опиняється в епіцентрі загадкових подій, які виводять його за межі пізнаного. Лише одне знайомство змушує хлопця по-іншому глянути на історію людства, природу речей і самого себе.
І ким або чим є Хассара − слово, що звучить, наче шурхіт піску посеред порожнечі?
Шепелев В. Українець Джонатан і двадцять сім мерців: роман. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2025. 224 с.
Гра у «великий американський роман» (кілька поколінь однієї родини на тлі історичних подій) у виконанні українських емігрантів у США. Вони товаришують з останніми індіанцями (і вчать їх українською мовою), відкривають друкарню етикеток під час сухого закону, стають зірками німого кіно, воюють в Другий світовий (мріючи дійти до Старої Країни) і таке інше. Про все це розповідає українець Джонатан − старий колишній військовий кухар, один з останніх, хто залишився жити в селі Горобці округу Чаттагучі штату Джорджія.
Наукова бібліотека КУП НАНУ