Студенти КУП НАНУ виступили з доповідями в рамках англо-українського семінару-дискусії щодо зобов’язань держав jus cogens

     Мета заходу – ознайомлення студентів із особливостями визначення і застосування норма jus cogens – всесвітньо визнаних імперативної норми загального міжнародного права, неухильне виконання яких повинне бути гарантоване будь-якою державою світу, не залежно від наявності відповідних конвенційних (договірних) зобов’язань. Відомо, що попри закріплення самого визначення такої норми у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, найбільш вичерпний перелік перемпторних норм було викладено Комісією з міжнародного права (Комісія) лише у коментарі до ст. 40 Проекту статей щодо відповідальності держав за міжнародні неправомірні діяння (Draft articles on the responsibility of states for internationally wrongful acts) (Проект). Норми міжнародного права, які Комісія відносить до перемпторних, включають: заборону агресії (Yearbook of the International Law Commission of 1966, vol. II, pp. 247–249) та неправомірного застосування сили в контексті беззаперечних заяв урядів в ході Віденської конференції щодо права міжнародних договорів (Official Records of the United Nations  Conference on the Law of Treaties, First Session, Vienna, 26 March to 24 May 1968, 52nd meeting, paras. 3, 31 and 43; 53rd meeting, paras. 4, 9, 15, 16, 35, 48, 59 and 69; 54th meeting, paras. 9, 41, 46 and 55; 55th meeting, paras. 31 and 42; and 56th meeting, paras. 6, 20, 29 and 51), рабства і работоргівлі, геноциду (in Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide, Provisional Measures, pp. 439–440; Counter-Claims, p. 243; Attorney-General of the Government of Israel v. Adolf Eichmann case, ILR, vol. 36, p. 5 (1961)), расової дискримінації, апартеїду, тортур (in Siderman de Blake and Others v. The Republic of Argentina and Others, ILR, vol. 103, p. 455, at p. 471 (1992); Al Adsani v. Government of Kuwait and Others, ILR, vol. 107, p. 536, at pp. 540–541 (1996); Pinochet Case, pp. 841 and 881.; Filartiga v. Pena-Irala, ILR, vol. 77, p. 169, at pp. 177–179 (1980)), піратства, основні норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються у збройних конфліктах (Legality of the Threat or Use of Nuclear Weapons, p. 257, para. 79), право на самовизначення народів (East Timor (Portugal v. Australia), Judgment, I.C.J. Reports 1995, p. 90, at p. 102, para. 29). Поняття «jus cogens» тісно пов’язане із поняттям «erga omnes», проте все ж вони відмінні. Міжнародний суд ООН у Barcelona Traction case провів межу між зобов’язаннями держави по відношенню до всього міжнародного співтовариства в цілому (зобов’язаннями erga omnes), і зобов’язаннями міждержавного характеру, які беруть свій початок у дипломатичному захисті. Зобов’язання erga omnes  – це турбота всіх держав; з огляду на важливість прав, про які йдеться, всі держави можуть мати правовий інтерес у їх захисті (Barcelona Traction, p. 32, para. 33; M. Ragazzi, The Concept of International Obligations Erga Omnes (Oxford, Clarendon Press, 1997)). Отже, порушення зобов’язань «erga omnes» або «erga omnes partes» породжує право будь-якої держави вимагати його усунення чи припинення, проте саме зобов’язання не визнане неухильним у дотриманні, в той час як зобов’язання в рамках jus cogens є невідступні і можуть бути змінені виключно внаслідок появи нової норми jus cogens. Варто також зауважити, що сам Проект відносить порушення зобов’язань за перемпторними нормами до «серйозних порушень» і уточнює у окремому розділі особливості притягнення до відповідальності держав, винних у їх порушенні.