У КУП НАНУ було проведено круглий стіл щодо правового регулювання імміграційної політики ЄС
8 жовтня 2015 року, у зв’язку із святкуванням Дня юриста, в Київському університеті права Національної академії наук України під керівництвом Харчука Олександра Олександровича (к.ю.н, доцента кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства КУП НАНУ) та Мушак Наталії Богданівни (к.ю.н., доцента кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства) було проведено круглий стіл на тему: «Співробітництво держав-членів ЄС у питаннях, пов’язаних зі спільною імміграційною політикою ЄС». До участі у круглому столі були залучені студенти 5 та 6 курсів факультету «Міжнародних відносин» спеціальності «Міжнародне право».
Із вступним словом виступили Харчук Олександр Олександрович та Мушак Наталія Богданівна, які наголосили на важливості та актуальності дослідження зазначеної тематики у зв’язку із складною міграційною ситуацією, що склалася в межах Європейського Союзу в результаті значного напливу нелегальних мігрантів зі Сходу на територію ЄС, а також встановили завдання дослідити імміграційне законодавство ЄС та законодавство його держав-членів, визначити співвідношення положень національних законодавств з правом ЄС в цій сфері, а також з’ясувати, яким чином ситуація, що склалася в ЄС, може вплинути на процес запровадження безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом.
Під час обговорення тематики круглого столу студентами було продемонстровано високий рівень теоретичних знань, а також аналіз з правової точки зору проблемних питань, що мають практичне значення. Студенти виступили із науковими доповідями та презентаціями, які продемонстрували за допомогою технічних мультимедіа засобів, з наступних тем: Чебанов Євгеній – «Національне законодавство держав-членів ЄС щодо регулювання міграційної сфери», Кортукова Тамара – «Основні методи боротьби з нелегальною імміграцією», Лазарчук Мирослава – «Розподіл компетенції між інститутами ЄС в сфері імміграційної політики», Пашковець Ольга – «Повноваження держав-членів ЄС та ЄС у питаннях, пов’язаних із наданням притулку», Величко Касим – «Проблема возз’єднання сімей», Коротич Альона – «Процедура оскарження відмови у наданні притулку» тощо.
Під час обговорення доповідей та проблемних питань круглого столу, учасниками було зазначено, що правове регулювання імміграційної сфери ЄС відноситься до спільної компетенції Європейського Союзу та його держав-членів. Компетенція у даній сфері чітко розподілена між органами, установами та інституціями ЄС та державами-членами ЄС. Правові засади співробітництва держав-членів ЄС у зазначеній сфері визначені у статтях 77 та 80 Договору про функціонування ЄС. До завдань ЄС віднесено 1) забезпечення відсутності будь-якого контролю щодо осіб незалежно від громадянства при перетині внутрішніх кордонів ЄС; 2) проведення перевірок щодо осіб при перетині зовнішніх кордонів; 3) введення інтеграційної системи управління зовнішніми кордонами. Більш детально імміграційну сферу регулюють: Кодекс ЄС про режим перетину особами кордонів, ухвалений регламентом №562 від 15 березня 2006 року; Регламент №863 про створення Європейського агентства управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах (FRONTEX) від 11 липня 2007 року; та Регламент №810, що встановлює Кодекс спільноти про візи від 13 липня 2009 року тощо. Однак, незважаючи на те, що всі нормативні акти ЄС в цій сфері носять характер прямої дії, тобто є обов’язковими до виконання державами-членами ЄС, держави-члени приймають власні законодавчі акти, що регулюють імміграційну сферу. Здебільшого національні акти держав-членів відповідають актам ЄС, однак існують випадки, коли держави-члени можуть відступати від положень актів ЄС, що також зазначено у Шенгенському кодексі ЄС 2006 року. Так, держави-члени повинні усувати всі перешкоди, що заважають рівномірному руху осіб та транспорту в пунктах перетину внутрішніх кордонів, але у випадку серйозної загрози, держава-член ЄС може тимчасово відновити прикордонний контроль на своїх внутрішніх кордонах на строк не більше 30 днів або сама передбачити термін дії серйозною загрози. У випадку відновлення такого контролю, держава повинна повідомити про це Європейську Комісію та Європейський Парламент. В ході обговорення було з’ясовано, що такою серйозною загрозою може бути загроза національній безпеці держави-члена ЄС, її громадському порядку, а також терористична атака.
Детально було розглянуто питання правового регулювання співробітництва держав-членів ЄС з ЄС у боротьбі з нелегальною міграцією, де було підкреслено важливу роль діяльності FRONTEX, RABIT (загонів швидкого прикордонного реагування ЄС) та Євросур (Європейської системи прикордонного контролю) у боротьбі проти нелегальної міграції та протидії виникненню надзвичайних міграційних потоків.
Також під час круглого столу було досліджено питання надання притулку в ЄС та процедуру оскарження відмови у наданні притулку. У прийнятій ЄС Дублінській конвенції 1990 року визначається, яка держава має розглядати клопотання про надання притулку. Відповідно до цієї угоди біженець зобов’язаний просити притулок у першій “безпечній країні”, в яку він в’їхав. Дублінська конвенція не регламентує процедуру оскарження відмови у наданні притулку, але важливим є те, що якщо біженцю відмовила у наданні притулку хоча б одна країна Європейського Союзу, він автоматично втрачає право на притулок в усіх інших країнах Євросоюзу. Водночас, у кожній державі-члені існують свої правила отримання статусу біженця: різні правила подачі заяви, різні терміни розгляду заяви, різні правила подачі апеляцій тощо. Проте в усіх державах обов’язковою є подача розгорнутої заяви, проходження співбесіди (інтерв’ю), реєстрація в центрі для біженців (або за місцем проживання) та прибуття за викликом до інстанції, що розглядає справу про надання притулку. Деякі держави дозволяють подавати заяву про надання притулку не тільки на території або кордоні країни, але й в посольствах за кордоном. Студентами було з’ясовано, що загальним для всіх держав-членів ЄС є встановлення двоступеневої процедури вирішення питання про статус біженця. На першому етапі імміграційні органи вирішують питання про доступ на територію країни. На другому етапі докладно розглядається питання про можливість надання статусу біженця відповідно з визначенням поняття “біженець”, що міститься в Конвенції 1951 року. Більше того, в кожній державі існує процедура оскарження рішення щодо статусу біженця, в якій потрібно чітко описати які саме обставини не були враховані при відмові або навести додаткові докази переслідувань, а також описати всі порушення процедури, які були допущенні при розгляді справи про надання статусу біженця.
Наприкінці обговорення, в межах круглого столу було розглянуто питання правового регулювання возз’єднання сімей в ЄС, яке регулюється 2003/86 ЄС та національним законодавством держав-членів ЄС. Обговорення даного питання полягало у визначенні того, хто ж відноситься до членів сім’ї, а також вікові обмеження. В ході дослідження даного питання було з’ясовано, що возз’єднання сімей стосується всіх громадян держав-членів ЄС, що користуються свободою пересування, громадян ЄС, які перебувають у шлюбі з громадянами 3-х країн.
Під час підведення підсумків, керівництвом заходу було відзначено та заохочено студентів з найцікавішими доповідями та презентаціями. Найкращі доповіді були підготовлені Величко Касимом (який у презентації проаналізував процес та правила возз’єднання сімей у Польщі) та Кортуковою Тамарою.
Мушак Наталія Богданівна,
к.ю.н., доцент кафедри міжнародного права
та порівняльного правознавства КУП НАН України;
Чебанов Євгеній Миколайович,
студент 6 курсу спеціальності «Міжнародне право»
факультету «Правознавства та міжнародних відносин» КУП НАН України