В КУП НАН України відбувся круглий стіл «Смертна кара і громадська думка: міжнародне право та українські реалії»

До Міжнародного дня захисту прав людини 8 грудня 2015 року кафедра міжнародного права та порівняльного правознавства за участю студентів 3-ого та 5-ого курсів факультету «Правознавство та міжнародні відносини» організувала та провела круглий стіл на тему: «Смертна кара і громадська думка: міжнародне право та українські реалії» під керівництвом Тітко Ельвіри  Валентинівни (к.ю.н, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства  КУП НАНУ).
Із вступним словом виступила Тітко Ельвіра Валентинівна, яка наголосила на актуальності даної тематики, звернувши особливу увагу на морально-етичних та нормативно – правових особливостях застосування смертної кари на сучасному етапі.

В рамках роботи круглого столу учасники торкались таких проблем: історія смертної кари, використання смертної кари в окремих країнах та особливості її міжнародно-правового регулювання. Студенткою 5-го курсу, Катериною Озеровою, було досліджено питання історії смертної кари та встановлено, що суспільство на всіх стадіях свого історичного розвитку застосовувало смертну кару до  злочинців. Серед науковців не існувало і досі не існує єдиної думки щодо необхідності застосування смертної кари. На думку, Т. Мора, Монтеск’є і Руссо, Канта, Гегеля, Шталя застосування смертної кари щодо осіб, які вчинили вбивства лише в окремих випадках, було необхідним методом попередження виникнення злочинності, натомість – Гоббс і Вольтер були проти такої міри покарання. У своїй доповіді Білий Олександр, студент 5-го курсу МП-51, проаналізував основні  види смертної кари та  звернув увагу на види та процедури смертної кари, які застосовувалась у 2014 р., а саме: обезголовлення (Саудівська Аравія), повішення (Афганістан, Бангладеш, Єгипет, Йорданія, Ірак, Іран, Малайзія, Пакистан, Палестина, Сінгапур, Судан, Японія), смертельна ін’єкція ( В’єтнам, Китай, США), розстріл (Білорусь, Ємен, Китай, ОАЕ, Палестина, Саудівська Аравія, Північна Корея, Сомалі, Тайвань, Екваторіальна Гвінея). Олександр та студенти-учасники круглого столу дійшли до висновку, що більшість з видів не є гуманними. Ірина Розпашнюк (5-й курс) та Ярцева Дарія (3-й курс) висвітлили феномен смертної кари у законодавстві Республіки Білорусь. Студентками було зазначено, що Білорусь у квітні 2014 р. відновила застосування смертної кари як міри покарання, перервавши 24-місячне «мовчання», протягом якого в європейському та центрально-азійському регіоні кари не застосовувалися, однак  Білорусь залишається  єдиною із держав в Європі і колишнього СРСР, де продовжують страчувати людей. Даценко Олександр, студент 3-го курсу, провів дослідження смертної кари в КНР. Зокрема, Олександр акцентував увагу на тому, що Кримінальний кодекс КНР передбачає смертну кару щодо наступних видів діянь: зберігання чи поширення наркотиків; насильницькі злочини (вбивство, згалтування); сутенерство; підробка грошових знаків; нанесення шкоди національної безпеки виробництво і продаж підроблених ліків; розкрадання/зберігання вибухових речовин або зброї; організація втечі з-під варти; алкогольного сп’яніння, що стало причиною загибелі людей. Однак, певні території цієї країни, в яких настільки радикальне покарання не передбачено, є Гонконг і Макао, що знаходяться в особливому положенні внаслідок подій середини XX століття, породили відомий принцип «одна країна, дві системи». Інна Сусла (5-курс, МП-51) зосередила свою увагу на питанні «Смертна кара в контексті положень Протоколів 6 і 13 і практики ЄСПЛ». Проблему смертної кари в Україні висвітлив студент 3-го курсу МП-31, Ярослав Миркєєв, який зазначив, що відсутність смертної кари є обов’язковою умовою для перебування держави в Раді Європи. Це стало однією з причин скасування смертної кари в Україні, де мораторій на виконання смертних вироків уперше почав діяти в 1995 році, незадовго до вступу в цю міжнародну організацію. Проте через декілька місяців смертні вироки знову продовжили виконувати, дійшовши висновку, що рішення про мораторій було прийнято без дотримання належної процедури. Такий стан речей міг призвести до виключення України з Ради Європи, але в 1997 році мораторій на виконання смертних вироків знову почав діяти, і з тих пір в Україні вже ніколи нікого не страчували. 29 грудня 1999 року Конституційний Суд України визнав, що смертна кара суперечить Конституції України, чим остаточно закрив шлях до її відновлення. У зв’язку з цим, у 2000 році Верховна Рада України внесла зміни до Кримінального кодексу України, якими остаточно вилучила поняття «смертна кара» з офіційного списку кримінальних покарань України. Підсумковим виступом круглого столу, стала доповідь студентки 3-го курсу МП-31, Чайковської Тетяни, у якій вона проаналізувала використання смертної кари за 2014 рік. Тетяна наголосила, що кількість країн, де проводилися страти в 2014 році, не змінилась у порівнянні з 2013 роком, і склало 22. Незважаючи на збереження загального числа країн, відбулися деякі зміни в їх складі. По всьому світу пройшло не менше 607 страт, що майже на 22% менше, ніж в 2013 році. Як і в попередні роки, тут не враховується число страчених в Китаї, де інформація про страти вважається державною таємницею. За 2014 винесено не менш 2 466 смертних вироків, і це на 28% більше, ніж в 2013 році. Сім країн, де страчували людей в 2013 році, припинили приводити вироки у виконання в 2014 році (Бангладеш, Ботсвана, Індія, Індонезія, Кувейт, Нігерія і Південний Судан); в семи країнах страти поновилися (Білорусь, Єгипет, Йорданія, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Пакистан, Сінгапур і Екваторіальна Гвінея).

 Підготувала доцент кафедри міжнародного права та
порівняльного правознавства КУП НАН України,

к.ю.н. Тітко Е.В.