В КУП НАНУ відбулась міжнародна науково-практична конференція у дистанційному форматі

На базі КУП НАНУ продовжено цикл дистанційних міжнародних науково-практичних конференцій під загальною назвою: 

«ІСТОРИКО-ПРАВОВІ НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ШЛЯХУ ДО СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ»

31.03.2021 року продовжено цикл круглих столів у дистанційному форматі під назвою: «До 80-річчя початку німецько-радянської війни. Український вимір», модератором якого виступили професор кафедри кримінального права та процесу Біленчук П.Д., доцент кафедри Тарасевич Т.Ю., к.ю.н. Сидоренко Л.О., експерт-криміналіст, член благодійної організації «Пошуковий загін «Зелена брама», краєзнавець. Також в організації цього заходу взяли участь, зокрема правнича компанія «АЮР-КОНСАЛТИНГ», Міжнародний Карпатський Університет, інноваційно-технологічна компанія «АРМАТЕХ-СЕРВІС», Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, Центральний музей Державної прикордонної служби України, благодійна організація «Пошуковий загін «Зелена брама», представниками були науковці, історики, музейні працівники, пошуковці, криміналісти, викладачі кафедри кримінального права та процесу, студенти.

Учасники заходу підготували цікаві матеріали до роботи круглого столу, зокрема, Мруга Сергій Михайлович, голова спілки ветеранів-прикордонників Маньківського району поділився спогадами про героїв, які 30.07.1941 року вижили в бою під Рогами та стали місцевими жителями. Польові та архівні пошукові роботи допомогли це встановити. По найденому медальйону було встановлено особу загиблого бійця – жителя Узбекистану, який поліг в українській землі.

Овсієнко Любов Костянтинівна, директор Народного музею історії села Чернеча Слобода виступила з темою: «Ні, мій дідусь не окупант» – ці слова сказала внучка капітана Михайла Сергійовича Линника, тоді, коли в 90-ті роки, з розпадом Радянського Союзу, почала в країнах бувшого соціалістичного табору, які в свій час визволяли наші воїни, ширитися так звана декомунізація і навіть почали зносити, демонтувати пам’ятники воїнам-визволителям. ЇЇ дідусь на війну пішов у серпні 1941 будучи головою Чернечослобідської сільської ради. Жодних звісток з фронту не було, аж до похоронки: рядовий Линник М.С. загинув смертю хоробрих 31 липня 1944 року. Тільки тоді, коли 1995 році з’явиться «Книга пам’яті» Сумської області, рідні дізнаються, що могила чоловіка, батька, дідуся находиться в Прибалтиці. І внучка поїде в те далеке село Стеки в Латвії. Яке ж було здивування рідних, що не зважаючи на так звану декомунізацію, зберігся Меморіальний комплекс (1891-1944), на гранітній плиті якого було викарбувано капітан (а не рядовий, як в Книзі пам’яті) Линник Михайло Сергійович.

Путря Валерій Іванович, начальник Центрального музею Державної прикордонної служби України, полковник поділився згадкою про відновлення та взяття прикордонними військами під охорону західного кордону в 1944 році.

Сидоренко Леонід Онисимович, експерт-криміналіст, член благодійної організації «Пошуковий загін «Зелена брама», краєзнавець.Тема: «Живі серед загиблих» про проведені дослідження щодо звернення – в червні 2017 року до Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, благодійної організації «Пошуковий загін «Зелена брама» та інших організацій звернулася адміністрація Рогівської сільської ради Маньківського району Черкаської області з проханням сприяти в увічненні пам’яті прикордонників та інших військовослужбовців, які загинули 30.07.1941 року в с. Роги, уточнення кількості загиблих та встановленні їх анкетних даних, було проведено комплексне дослідження за трьома напрямками: вивчення архівних документів, опитування населення, проведення земляних пошукових робіт. При перевірці фактів та дат загибелі бійців враховувалося те, що точні дані на момент складення документів не завжди були відомі, часто списки складалися по пам’яті окремими командирами та бійцями, як правило, через певний період і тому дата відображалася в документах неоднозначно, або в різних документах була різною. Вивчалися паспорти, облікові картки та охоронні зобов’язання на пам’ятники, відповідні літературні джерела. Крім того, проводилося опитування населення. Результати даного дослідження для автора мали і особисте значення. Як виявилося, батько автора даного дослідження Сидоренко Онисим Васильович, який потрапив у полон 01.08.1941 року під Могильовом (помер у 2012 році) та перебував в таборі для військовополонених «Oflag XIII D» (табірні номери, відповідно, 6130 та 13913).

Солодовніков Ігор Вікторович, завідувач відділу досліджень в сфері інформаційних технологій Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України повідомив для слухачів цікаві факти, що при встановленні підробок знаків радянської нагородної системи та третього рейху часів Другої світової війни автентичності нагород треба було враховувати велику кількість ознак. Для цього, під час атрибуції необхідно звертати увагу на: цілісність елементів та складових виробу; характер виготовлення (штамп, литво). Найчастіше підробки виготовляються способом лиття; використані матеріали та їх склад; вагу; установлення способу нанесення серійного номера; форму, розміри, розташування та метод нанесення клейм тощо. Найпоширенішими орденами у виробників підробок є: орден Суворова III ступеня; орден Кутузова II і III ступеня; орден Олександра Невського; орден Богдана Хмельницького III ступеня; орден Вітчизняної війни; орден Слави III ступеня; орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»; орден «За особисту мужність»; орден Жовтневої революції; орден Дружби народів.

Фартушний Анатолій Іванович, голова благодійної організації «Пошуковий загін «Зелена брама», почесний пошуковець України зазначів, що війна в Зеленій брамі ще не закінчилась… «Війна не закінчена, поки не буде похований останній солдат» – ця крилата фраза належить великому полководцю Олександру Суворову. В Уманському котлі потрапило в оточення біля 200 тисяч бійців і командирів, а вирвалося з нього лише біля 18 тисяч. В полон потрапило біля 170 тисяч, з них пройшли через сумнозвісну Уманську яму – біля 78 тисяч. Пошуковці благодійної організації «Пошуковий загін «Зелена брама» прикладають багато зусиль для пошуку бійців, які трагічно загинули в Зеленій брамі.

Також цікавою була розповідь Федорченко Євгеній Веніамінович, члена благодійної організації «Пошуковий загін «Зелена брама», автора та адміністратора сайту «141 стрелковая дивизия первого формирования» про участь 141 стрелкової дивізії у битві на кордоні Львівского напряму в червні 1941 року та Філя Олександра Максимовича, заступника директора національного військово-історичного музею збройних сил України, голови Координаційного центру з питань пошуку військовослужбовців, зниклих безвісти під час Другої світової війни, полковника запасу ДПСУ, к. істор н. про долю повітряного стрільця, повного кавалера ордена Слави, гвардії старшини Берези Григорія Пантелеймоновича, 7 квітня 1945 року екіпаж штурмовика Іл¬ 2 у складі гвардії старшого лейтенанта Юхима Ісаєва та гвардії старшини Григорія Берези був збитий зенітною артилерією противника і впав у передмісті Кенігсбергу. Понад сорок років льотчик і повітряний стрілець 74-го гвардійського штурмового авіаційного Сталінградського Червонопрапорного ордену Суворова ІІІ ступеню полку вважалися зниклими безвісти. Однак завдяки зусиллям небайдужих людей Юхим Ісаєв та Григорій Береза повернулися з небуття і знайшли свій останній спочинок відповідно до побажань своїх рідних. І якщо росіянин Юхим Ісаєв залишився лежати в Калінінграді, то українець Григорій Береза повернувся на свою малу батьківщину.

Дякуємо всім учасникам заходу за цікаві доповіді!

Прес-центр КУП НАНУ