В КУП НАНУ відбулась наукова дискусія до річниці заснування НАТО

В Київському університеті права Національної академії наук України відбулась наукова дискусія щодо ролі міжнародних організацій в сучасних умовах воєнного стану. Захід було присвячено діяльності основних міжнародних організацій в сфері безпеки та річниці заснування НАТО, яка відмічається щорічно 4 квітня.

Наукову дискусію було організовано кафедрою міжнародного права та галузевих правових дисциплін для здобувачів вищої освіти спеціальності 293 «Міжнародне право», модератор стала професор кафедри Хорватова О.О.

У своїх виступах студенти, зокрема, відзначили роль міжнародних організацій в світі впродовж ХХ та початку ХХІ столітті, наголосивши на тому, що її важко переоцінити, адже саме міжнародні організацій мають вплив у керівництві та реформуванні сфери безпеки, надають інформацію та консультації; підвищують поінформованість з питань безпеки; фінансують навчання, програми та проекти з багатьох важливих питань, таких, як технічні навички, керівництво сектором безпеки, нагляд, розбудова доброчесності. Міжнародні організації також відіграють провідну роль у процесі нормотворчості, забезпеченні підзвітності та верховенства права. Крім того, вони забезпечують канал зв’язку між урядами та суспільством, а також між різними країнами, іншими міжнародними органами та діячами, що займаються керівництвом та реформуванням сфери безпеки.

Здобувачі вищої освіти проаналізували діяльність міжнародних організацій в періоди збройних конфліктів, коли є розуміння того, що заходи розвитку, особливо під час і після таких конфліктів, не можуть бути успішними в умовах загроз. Саме тому керівництво сферою безпеки стали розглядати як важливий елемент організації, врядування і проектів реконструкції. Крім того, демократичний нагляд за сферою безпеки став важливою умовою партнерських відносин і членства в таких організаціях,

Основну увагу дискусії було приділено важливій безпековій організації – НАТО. Так, у 1949 році 4 квітня у Вашингтоні представниками 12-х країн – США, Великобританії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Канади, Данії, Ісландії, Норвегії та Португалії було підписано Північно-атлантичний пакт (НАТО) про створення воєнно-політичного союзу, що ставив за мету колективний захист демократичних свобод і протидію комуністичній експансії. Організація Північноатлантичного Договору (НАТО) – це військово-політичний союз, створений для захисту свободи та безпеки учасників політичними та військовими засобами. НАТО просуває демократичні цінності та заохочує консультації та співпрацю з питань оборони та безпеки з метою розбудови довіри та, у віддаленій перспективі, попередження конфліктів. Студенти наголосили на тому, що роль НАТО у реформуванні сфери безпеки визначається процесом підготовки країн до членства та їх інтеграції до структур Альянсу після вступу і на сьогодні організація у своєму складі налічує вже 30 держав Північної Америки і Європи. Для досягнення основної мети організації – підтримання міжнародного миру та безпеки, розроблено ряд програм, що мають підвищити дієвість та підзвітність оборонних інституцій, боротьбу з тероризмом, миротворчу діяльність НАТО. І на останок студенти обговорили відносини України та НАТО, що були встановлені в 1991 році з моменту вступу України до Ради північноатлантичного співробітництва відразу після розпаду Радянського Союзу. Саме Україна стала першою країною СНД, яка 8 лютого 1994 стала учасницею програми Партнерство заради миру. 9 липня 1997 року в Мадриді була підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору. Як головний механізм двостороннього діалогу відповідно до хартії була заснована Комісія Україна-НАТО (КУН). У 1998 в рамках КУН була створена Спільна робоча група Україна-НАТО з оборонної реформи.

Як висновок наукової дискусії, було зазначено наступне: сьогодні, коли триває другий рік повномасштабного вторгнення рф до України, питання безпеки не лише нашої держави, а й усього світу стоїть дуже гостро. Держави Європи потребують спільних дій та координації щодо захисту своїх територій, народів та власне суверенітету. І такий український приклад веде до важливого висновку про те, що співпраця та координація міжнародних організацій та інших діячів, зайнятих реформуванням сфери безпеки, абсолютно важливі для успіху програм демократичного врядування і, зрештою, впровадження ефективного демократичного урядування сферою безпеки.

Прес-Центр КУП НАНУ