В КУП НАНУ відкрилась книжкова виставка, присвячена українцям – жертвам Голодомору
У День пам’яті жертв голодоморів Україна згадує людей,
які загинули від штучного голоду
День пам’яті жертв Голодомору – щорічна жалобна дата в Україні. Наприкінці листопада ми вшановуємо пам’ять усіх українців, які загинули під час голодоморів у ХХ столітті. Офіційно цей день називається Днем пам’яті жертв голодоморів, адже таких голодоморів було три: у 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках. Голодомор 1932-33 років, 90 років з початку якого відзначаємо цьогоріч, забрав найбільше життів: за різними даними від 4,5 до 10 мільйонів. Голодомор був штучно організований радянською владою, і країнами, що розуміють небезпеки тоталітарних режимів, визнаний геноцидом українського народу. Радянський Союз заперечував факт масової смерті українців від штучного голоду, тому лише після здобуття незалежності Україною були оприлюднені архівні документи та свідчення очевидців тих страшних подій.
Традиційно цього дня організовують загальнонаціональну хвилину мовчання, якою вшановують пам’ять усіх померлих. В храмах України проводяться поминальні богослужіння, проводиться акція «Запали свічку пам’яті». В День пам’яті жертв голодоморів кожен українець може запалити свічку на своєму вікні, чи біля пам’ятників жертвам Голодомору, в храмах, в “Меморіалі жертв Голодомору” та пом’янути безневинних жертв радянського режиму.
Український народ подолав жах Голодомору, продемонструвавши свій дух, свою стійкість, і зрештою, створив вільне та демократичне суспільство, яке вже дев’ятий рік поспіль бореться з агресором. З 24 лютого 2022 року, коли всі у світі були переконані, що Україна швидко впаде під ударами “другої армії світу”, пройшло вже дев’ять місяців. Дев’ять місяців шаленої російської агресії та героїчного спротиву українського народу, який дає гідну відсіч російським загарбникам, потомкам тих, хто здійснював голодомори та репресії в Україні, але так і не зміг нас знищити.
Не знищити ворогу наш народ і зараз, бо сотні тисяч українців та українок боронять свою державу зі зброєю в руках, а мільйони українських громадян, незважаючи на ракетні удари, артилерійські обстріли міст і сіл, перебої зі світлом, теплом, водою, зв’язком, продовжують одружуватися, народжувати й ростити дітей, працювати,, молитися за наших воїнів-захисників, волонтерити, донатити ЗСУ і беззаперечно вірити в нашу Перемогу, бо знають: ми – незламна нація!
Народ мій є! Народ мій завжди буде,
Ніщо не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд.
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
(В. Симоненко)
Барка В. Жовтий князь: роман. – Харків, 2009. – 317 с.
В основу роману покладено особисті спогади Василя Барки-Очерета про перебіг геноциду українців 1932—1933 років, організований урядом СРСР. І хоча особисто Барка в ті роки не був на селі, але зберіг точні спогади брата, родину якого не оминули тортури голодом. Після цього він протягом двадцяти п’яти років скрупульозно збирав спогади очевидців Голодомору, що дало ґрунт для широких літературних узагальнень. Книга, надрукована 1963 року, викликала широкий резонанс в світі, привернувши увагу до трагедії українського народу.
Катастрофу нації під час Голодомору письменник змальовує через особисту трагедію родини Катранників, з яких живим залишається тільки молодший син, Андрійко — загалом типова ситуація з реального життя. Картини життя сім’ї наповнені вражаючими, страшними подробицями. Але в усіх ситуаціях герої залишаються вірними селянській і загальнолюдській моралі, залишаються справжніми людьми.
Дімаров А.А. На коні і під конем: повість / худож.-оформл. С.В. Вдовиченко. – Харків: Фоліо, 2009. – 319 с.
В автобіографічній повісті Анатолія Дімарова «На коні і під конем», уперше опублікованій у 1973 році, міститься наступна згадка про Голодомор: «В ту страшну голодну весну, коли й земля, здавалося, стогнала «Їсти!», навіть діти не бавилися в свої звичайні ігри, а гралися в їжу. Випікали з чорної, розмоченої дощами землі пишні перепічки та млинці, варили з камінців галушки та вареники. Потім ходили один до одного в гості, церемонно припрошуючи покуштувати багатих страв, розпускаючи неіснуючі ременці на розпухлих від лободи та полови животах».
За радянської влади тема Голодомору була заборонена, але це не означає, що про неї забув український народ і про неї не писали письменники та поети України. Вражаюча історія голоду розказана сучасною письменницею Наталією Доляк в романі «Чорна дошка», а нещодавно були розшукані ненадруковані вірші Андрія Малишка, написані ще в 1964 році, в яких згадується Голодомор:
«Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим,
Та тричі пухлим. Хай би з ним
Поїли б кору і комору,
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли жовті, як з похміль,
Без трун понесені зі двору.
Нізащо. Просто. Без вини…»
З кінця вісімдесятих років минулого століття з’являється все більше й більше книг про цю жахливу трагедію нашого народу, серед яких особливе місце займають збірники документів тих років, спогади тих, хто вижив, розповіді про голодне дитинство і безліч смертей рідних, близьких, односільчан теперішніх бабусь і дідусів. Ці документальні свідчення очевидців вражають не менше, ніж повісті й романи про Голодомор.
Великий голод в Україні 1932-1933 років: у 4-х тт. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США / Вик. Директор Комісії Дж. Мейс. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008.
Видання матеріалів Конгресово-президентської Комісії США з вивчення Великого голоду в Україні 1932-1933 рр. містить свідчення очевидців – емігранів з України, щ обули зібрані впродовж 1983-1984 рр. і є доказом геноциду українського народу. Ключова акція уряду (конфіскація всіх продовольчих продуктів тривалого зберігання в українських селах) здійснювалася шляхом надання усних наказів, тому свідчення людей є одним з найцінніших джерел з історії колективізації і Голодомору в Україні.
Пам’ять народу: геноцид в Україні голодом 1932-1933 років. Свідчення. В 2-х кн./ Упоряд.: О.Веселова, О.Нікілєв; відп. Ред.В.Смолій;Асоціація дослідників голодоморів в Україні, Фундація Українського геноциду, Ін-т історії України Національної академії наук України. – К.: ВД «Калита», 2009.
У книзі подаються свідчення-спогади людей про найстрашнішу і наймасштабнішу трагедію ХХ століття – голод-геноцид українського народу 1932-1933 років.
Спогади, надіслані очевидцями голоду, які пережили тяжке лихоліття й вижили, записані дослідниками голодоморів в Україні, викладачами, школярами, пенсіонерами, громадянами з усіх регіонів України та зарубіжжя.
Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріали / упоряд. Р.Я. Пиріг; НАН України, Ін-т історії України. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 1128 с.
В книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР та УРСР, місцевих партійних та радянських органів, листування Сталіна, Кагановича, Молотова, Косіора та інших; численні звернення селян – листи, заяви, скарги, прохання. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду, а також матеріали зарубіжних дипломатичних представництв та світової громадськості.
Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В.Марочко, О.Мовчан. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008.- 294 с.
Хроніко-документальне видання відтворює факти, події, явища в селах Української СРР в 1932-1933 рр. – Голодомору, спричиненою суцільною колективізацією, надмірними хлібозаготівлями, репресіями. Використано опубліковані збірники документів, архівні фонди України та Росії, таємні шифрограми Сталіна, доповідні записки іноземних дипломатів.
Український Голокост 1932-1933: Свідчення тих, хто вижив. У 3-х тт / за ред. О.Ю. Мицика. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2003.
В книзі вміщено свідчення тих, хто пережив одну з найжахливіших трагедій в історії людства – голодомор 1932-1933 рр., спрямований на вигублення українського народу. Спогади, зібрані впродовж багатьох років доповнені документальними матеріалами й свідченнями й про голод 1946-1947 років, дають змогу побачити дію страхітливого механізму знищення українського селянства.
Наукова бібліотека КУП НАНУ