Нормативно-правова база дистанційного навчання
- Закон України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 р. N 1556-VII
- Наказ МОН України “Про затвердження Вимог до вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, наукових, освітньо-наукових установ, що надають освітні послуги за дистанційною формою навчання з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців за акредитованими напрямами і спеціальностями” від 30.10.2013 р. № 1518
- Модельний закон про дистанційне навчання в державах-учасницях СНД від 16.05.2011 р.
- Рішення про Концепцію розвитку дистанційного навчання у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав від 22.11.2007 р.
Стаття 42. Форми навчання у вищих навчальних закладах
Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами: денна (очна); вечірня; заочна, дистанційна; екстернатна.
Форми навчання можуть бути поєднані.
Дистанційна освіта – це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.
Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій (п. 1.2.).
Дистанційна форма навчання – форма організації навчального процесу у закладах освіти (ВНЗ, ЗПО, ПТНЗ, ЗНЗ), яка забезпечує реалізацію дистанційного навчання та передбачає
можливість отримання випускниками документів державного зразка про відповідний освітній або освітньо-кваліфікаційний рівень (п. 1.6.).