Презентація кабінету історії українського права ім. академіка М. П. Василенка
Напередодні Дня юриста в Київському університетів права НАН України відбулось урочисте відкриття кабінету історії українського права ім. академіка М. П. Василенка. В урочистостях взяли участь ректор КУП НАНУ проф. Ю.Л. Бошицький, професорсько-викладацький склад, студенти університету та почесні гості: голова Партії захисників Вітчизни, український політичний діяч, Заслужений юрист України Кармазін Ю.А.; генеральний директор науково-дослідницького бізнес-центру «Європейська корпорація консалтинг ЛТД» Руслан Будка та президент «Міжнародного інвестиційного центру Генезис» Мохаммад Рокаі.
В кабінеті представлені оригінальні експозиції фотодокументів про життєвий шлях, громадсько-політичну та наукову діяльність академіка М. П. Василенка, дидактичні матеріали та навчальна й наукова література з історії українського права. Експонати були репрезентовані студентами – членами наукового гуртка при кафедрі теорії та історії держави і права, які долучилися до створення кабінету.
Микола Прокопович Василенко народився (2 (14) лютого 1866 р. в сім’ї дрібного службовця в с. Есмань Чернігівської губернії (нині селище Червоне Глухівського району Сумської області).
Після закінчення прогімназії в місті Глухові та Полтавської гімназії Микола Василенко навчався на історико-філологічному факультеті Дерптського (нині Тартуського) університету.
У 1909 обрано приват-доцентом Київського університету. В 1910 році Василенко здобув науковий ступінь магістра права. Однак через «політичну неблагонадійність» царська адміністрація заборонила йому викладати у вищих навчальних закладах.
Після Лютневої революції в Росії 1917 року Тимчасовий уряд призначив Василенка куратором Київської шкільної округи, а 19 серпня 1917 року — товаришем міністра освіти Тимчасового уряду. Після більшовицького перевороту в листопаді 1917 року вернувся з Петрограда в Україну. Читав історію України та історію українського права на Вищих жіночих курсах, в Українському народному університеті, брав участь у виданні часопису «Южная копейка». У січні 1918 року обраний членом колегії Генерального суду УНР.
3 травня 1918 року призначений гетьманом Павлом Скоропадським виконувачем обов’язків голови Ради міністрів Української Держави. Організаційні здібності Василенка, його вміння згуртувати навколо себе однодумців, залучити до формування державного апарату висококваліфіковані, досвідчені кадри сприяли певним надбанням уряду у фундації провідних засад державного ладу та управління. В подальшому М. П. Василенко виконував обов’язки міністра закордонних справ Української Держави, а також — міністра освіти, очолив створений гетьманом Павлом Скоропадським Державний Сенат (Вищий судовий орган). Як міністр освіти доклав багато зусиль для створення Української академії наук (УАН), українських університетів у Києві й Кам’янці-Подільському, багатьох середніх шкіл, національних культурно-мистецьких закладів.
Після падіння Української Держави Микола Василенко працював у вузах Києва, в УАН. У липні 1920 року його обрано академіком УАН, головою Соціально-економічного відділу, через рік — президентом академії, але він не був затверджений на цій посаді більшовицьким урядом. Водночас очолював Товариство правознавців УСРР, редагував «Записки Соціально-економічного відділу УАН».
У квітні 1924 року Миколу Василенка засуджено до 10 років позбавлення волі у сфабрикованій НКВС справі «Київського обласного центру дій». Під тиском наукової громадськості вирок було переглянуто й наприкінці 1924 року вченого звільнено. Він повернувся до наукової діяльності, однак стан його здоров’я погіршувався з кожним роком. Помер 3 жовтня 1935 року, поховано у Києві на Лук’янівському кладовищі.
М. П. Василенко залишив по собі велику наукову спадщину. Він опублікував близько 500 наукових праць.
За редакцією М. П. Василенка вийшли: «Записки соціально-економічного відділу» (1926); «Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права» (1926) тощо.
Прес-служба КУП НАНУ