Студенти КУП НАНУ долучилися до Мовчазної ходи Студентської ради м. Києва в день пам’яті жертв голодомору разом зі студентською молоддю міста
Запалена свічка на підвіконні –
життєстверджуючий символ, який об’єднує
націю спільною пам’яттю і загальної надією.
Студенти КУП НАНУ долучилися до Мовчазної ходи Студентської ради м. Києва в день пам’яті жертв голодомору разом зі студентською громадою міста.
Президент України Петро Порошенко під час траурних заходів в День пам’яті жертв голодоморів зазначив : ” – Сьогодні нам як ніколи потрібна єдність. І я вірю, що ми здатні вивчити уроки історії. І хай не сподіваються знову підкорити Україну. Ми стали сильними, мудрими і ми дамо відсіч. Ніколи не здамося, ніколи не припинимо боротьби!”
Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом *.
Студентська рада м. Києва об’єднала студентів з усіх університетів столиці заради спільної ходи та вшанування пам’яті жертв Голодомору. Скорботна хода відбувалася від ДПСП «Арсенал» до Національного музею “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”. І студенти КУП НАНУ не були винятком – велика кількість молоді прийшли віддати шану загиблим. Молодь мовчки йшла, розмірковуючи над трагедією, несучи в руках лампадки та символічні букети з колосків.
«Об’єднавшись у пам’яті про мільйони невинних жертв Голодомору, ми також підтверджуємо нашу спільну відданість ідеї створення світлого майбутнього України і сприяння повазі до загальних прав людини і основних свобод, які є невід’ємним правом всього людства», – звернувся до студентів Перший заступник Президента Студентського парламенту КУП НАНУ Сидоренко Максим.
Голодомор – жорстокий час –
Це смертний вирок був для нас.
А ми все вірить не хотіли,
Хоча вже ледве животіли,
І як вода зника в пісок,
Крізь пальці п’ятий колосок.
На десять років забуття,
Як пощастить, то й вороття.
Вже вдома нікому чекати,
Поховані і батько й мати,
Все наяву, мов страшний сон,
Що заточив у свій полон.
А чорна туга серце крає,
Бо смерть мільйони забирає.
Голодомор – жорстокий час –
Це смертний вирок був для нас.
* Як відомо, термін “геноцид” (genocide) уперше вжив 1944 р. американський правник польсько-єврейського походження Рафаель Лемкін у своїй книжці, присвяченій пануванню “осі Берлін—Рим” в окупованій Європі, окреслюючи цим гітлерівські злочини щодо цивільного населення. Перша частина терміна — genos — з грецької означає “раса” або “народ”, друга — cide з латинської (caedre) означає “мордувати”. Отже, слово позначало процес мордування або винищення народу або релігійної, расової групи.
Голова Ревізійної комісії
Студентського парламенту КУП НАНУ
Полінська Дар`я